Що змінилося у застосуванні позасудового способу звернення стягнення на іпотечне майно після набрання чинності Законом №2478-VIII. - ALEXANDROV&PARTNERS
Що змінилося у застосуванні позасудового способу звернення стягнення на іпотечне майно після набрання чинності Законом №2478-VIII.

04 лютого 2019 було введено в дію Закон від 03.07.2018 р. №2478-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування», який був опублікований 3 листопада 2018 року в «Голосі України».

Даний Закон викликав неабияке обговорення в соціальних мережах, оскільки направлений на відновлення вітчизняної сфери кредитування та спрямований на мінімізацію ризиків для банків при прийнятті рішення про видачу кредитів. Так, положеннями даного закону, зокрема, передбачено подання банками інформації до кредитного реєстру НБУ про кредитні операції, сума заборгованості яких за основною сумою та відсотками дорівнює або перевищує 100 розмірів мінімальних заробітних плат або еквівалент цієї суми в іноземній валюті. Вказана інформація надається без отримання на це згоди боржника відповідно до Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо створення та ведення Кредитного реєстру Національного банку України та вдосконалення процесів управління кредитними ризиками банків» від 06.02.2018 р.

Крім того, згідно положень даного Закону ліквідація солідарного боржника-юридичної особи або смерть фізичної особи не припиняє обов’язок решти боржників перед кредитором і не змінює обсягу і умов виконання. Закон в шість разів продовжує строк, протягом якого кредитор зможе пред’явити вимогу до поручителя. Тепер це не шість місяців, а три роки. Якщо зобов’язання виконуються частинами, строк поручительства розраховується окремо по кожній частині виконання зобов’язання.

Окремо хотілося б зупинитися на впливі даного Закону на механізм позасудового врегулювання проблемної заборгованості. Так, відповідно до пункту 2 Розділу «Прикінцеві положення» даний закон застосовується до вже існуючих правовідносин, тобто відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення в дію, крім ч.4 ст.36 Закону. Отже, можна констатувати, що основною метою прийняття даного закону є зведення судової практики у сфері проблемних взаємовідносин між кредитором, боржником та поручителем до спільного знаменника.

Так вищевказаним законом внесено зміни до статті 36 Закону України «Про іпотеку», конкретизовано умови та механізм звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Так, ст. 36 Закону в редакції Закону 2478 змінено та серед іншого доповнено частинами наступного змісту:

“Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання:

боржником – фізичною особою основного зобов’язання є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя;

боржником – юридичною особою або фізичною особою-підприємцем основного зобов’язання є дійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Якщо вимоги іпотекодержателя забезпечені декількома предметами іпотеки (в тому числі за декількома договорами іпотеки), а позасудове звернення стягнення відбувається за рахунок окремого предмета іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати (в тому числі шляхом позасудового врегулювання) виконання зобов’язання боржником та/або іпотекодавцем в частині, що залишилось невиконаною після завершення позасудового врегулювання за таким окремим предметом іпотеки.

Завершенням позасудового врегулювання є державна реєстрація прав власності на всі предмети іпотеки, які виступають забезпеченням за основним зобов’язанням:

– за іпотекодержателем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем);

– за покупцем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем третій особі)”.

Раніше кредитор, який звернув стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку не міг пред’являти жодних наступних вимог до боржника (навіть загальна сума заборгованості суттєво перевищує вартість предмета іпотеки). Однак наразі відповідна ситуація змінилася. Закон №2478-VIII дозволяє кредитору вимагати погашення заборгованості в сумі, яка залишилася після завершення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, якщо інше не передбачено договором іпотеки. Однак на боржників фізичних-осіб вказане положення автоматично не розповсюджується – необхідно щоб дана норма була прямо передбачена в іпотечному договорі. Варто зазначити, що більшість практикуючих юристів, що працюють у банківській сфері  вважають відповідні зміни одними із найважливіших змін, внесених Законом  №2478-VIII.

Тож за логікою законодавця, у зв’язку із урегулюванням прогалин в законодавстві, яке визначає порядок та механізм позасудового стягнення на предмет іпотеки та застосування відповідних норм до правовідносин, що виникли раніше – іпотекодержателі будуть частіше використовувати позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки. Що є дуже важливим для ефективного захисту прав іпотекодержателів, враховуючи те що позасудовий спосіб є куди менш затратним та довготривалим способом звернення стягнення на предмет іпотеки у порівнянні з судовим.

Автор

  • leader

    Олександр Ткачук

    Радник

Додати коментар